ПАМ'ЯТІ ВЧИТЕЛЬКИ ...
Учитель від Бога! Чи був він у вашому житті? Я щаслива, бо у моєму житті є такі педагоги. І однією з них Господь послав мені її – Марію Петрівну Лисенко. Так сталося, що ця надзвичайна жінка відійшла у засвіти… Раптово… Неочікувано для всіх… Дев’ятого серпня 2021 року їй виповнилося 69 років…Наступного року святкували б ювілей… Та не судилося… Так само, як не судилося вийти друком цій статті ще за життя Марії Петрівни…
Легко починати свою розповідь-спогад про цю світлу й прекрасну людину, про справжню, від самого Бога, вчительку. Але водночас дуже важко згадувати…
Від самого початку своєї педагогічної діяльності я все планувала написати про неї, про свого класного керівника, педагога-колегу… Однак потрібні слова знайшлися лише після того, як світ став біднішим, втративши цю надзвичайну жінку…
Наша Марія Петрівна завжди раділа за нас, за всіх своїх учнів і випускників, підтримувала. А її очі випромінювали стільки тепла, що його вистачало на всіх. Ми захоплювалися її ерудованістю, невичерпною та водночас цілеспрямованою енергією, душевною теплотою та доброзичливістю. Вона завжди вміла знайти потрібні для кожного слова, аби підбадьорити чи стимулювати до навчання. Саме вона навчила нас не боятися життєвих труднощів і за будь-яких обставин не втрачати почуття власної гідності. А ще: бути добрими, чесними, чуйними до чужої біди, бути справжніми людьми. Наша вчителька ніколи не ділила своїх учнів, до всіх ставилася однаково, всіх любила, всім допомагала.
Спокійна, врівноважена. Вона ніколи не підвищувала голос, знаходила підхід до кожного учня і педагога. Особливо уміла підтримати молодих вчителів, допомогти порадою, була для них не просто наставником, а матір’ю і другом.
Робота завжди була для неї важливою справою її життя. Тому й віддавалась улюбленій праці Марія Петрівна сповна, до останку, можливо, в чомусь обділяючи власну сім’ю, своїх рідних дітей.
Марія Петрівна завжди була для нас взірцем. Мабуть, тому я й обрала для себе шлях вчителювання. Згадую, коли прийшла на роботу в школу, то моя вчителька стала для мене й найпершим порадником. Вона так щиро хвилювалася, коли я проводила відкриті уроки, завжди допомагала, підказувала…
Згадую, як уже цілий рік я відкладала нашу зустріч, часу не вистачало… Так ми і не зустрілися більше… Шкода… Аж серце крається… Про неї довго можна говорити… та головне висловити важко, бо серце печаль стискає…
Ціную те, що вона була в моєму житті. Вона з тих людей, які завжди допоможуть, підкажуть і просто вислухають, коли це потрібно. Таким, як вона, важко в світі живеться. За свій вік Марії Петрівні довелося багато пережити, та вона всіх завжди пробачала, ні на кого не тримала зла… Знаєте, зараз час такий настав, що не кожному можна відкритися, а їй можна було.
Дуже важко нам зараз без неї… Не віриться і, мабуть, ніколи й не повіриться, що її немає з нами.
Невимовний жаль та сум стискає серця всіх, хто знав Марію Петрівну, бо такої по-справжньому доброї, позитивної людини, без перебільшення, вчителя від Бога, надзвичайно красивої та інтелігентної жінки годі й шукати. Сумно, що Господь забирає найкращих так рано… Кажуть, що людина живе доти, доки її пам’ятають та люблять. Переконана, що світла пам’ять про Лисенко М.П. житиме довго, бо любитимуть та поважатимуть її завжди і учні, і колеги, і друзі, і всі, хто хоч раз спілкувався із нею.
Спочивайте з миром, дорога! Нехай Вашій душі буде спокій і царство небесне! А ми завжди згадуватимемо про Вас у наших молитвах…
Тетяна Шиманська
