МАЙСТЕР ПОЕТИЧНОГО СЛОВА - ШЕВЧЕНКО ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ
Людина, що володіє вродженим талантом,
відчуває найбільше щастя тоді,
коли використовує цей талант
Йоганн Вольфганг Гете
Шевченко Володимир Миколайович народився і виріс у с. Шевченка Чаплинського району Херсонської області.
Із самого дитинства проявляв прихильність до літератури. Ще коли навчався в Новонаталівській восьмирічній школі, багато читав та любив писати твори. Після закінчення закладу він вирішив пов’язати своє життя з сільським господарством і вступив до Новокаховського технікуму гідромеліорації, електрифікації і механізації. Успішно закінчив навчання і здобув спеціальність механіка. Ще в технікумі почав писати вірші, які, на жаль, не збереглися.
Доля його зводила з різними людьми, від яких він брав для себе щось корисне й цікаве, а також сам завжди був і залишається відкритою для спілкування людиною. А за плечима у Володимира Миколайовича дуже насичене життя: служба в лавах Радянської Армії, робота інженером з техніки безпеки на Каховському заводі «Автоагрегат», начальником рефрижераторного потягу, звідси і поїздки від Калінінграда до Владивостока, від Мурманська до Душанбе. Наступній професії - машиніст насосної станції в Чаплинському управлінні водного господарства - пан Володимир присвятив 31 рік життя.
У 2000 році Указом Президента України Кучми Л.Д. йому присвоєно звання «Заслужений працівник сільського господарства».
З 2013 повернувся до поезії, яка надихала його з юних років.
Друкувався у збірниках поетів Криму, в районній газеті «Радянська Таврія».
У 2017 році випустив свою першу книгу «Мої і радості й печалі…». Тематика віршів дуже різноманітна. Ми ніби поринаємо в його думки, просочуємося переживаннями ліричних героїв. Вони полонять нашу душу і примушують нас замислитися над сенсом людського життя.
Володимир Миколайович має ще дуже красиве захоплення – квіти. Почав займатися квітами в армії, та так прикипів, що це стало частиною його життя. Найбільше його хвилюють іриси, клематиси, лілії, гібіскуси та троянди. У своїх віршах він так пише про своїх улюбленців:
Пускає ранок на спориш свою сльозу,
Промінчик від сонця блукає в деревах.
У руках тепло ранку тобі принесу,
Моя надзвичайна ліліє…
…Знов нап’юся краси досхочу,
Заціню цей п’янкий аромат.
Затамуючи подих, тихо іду
На ірисовий новий парад…
Новий день і краплинка роси
Упаде тихо на личко троянди,
І найкращі веселі пісні
Понесуть у весну музиканти…
Володимир Миколайович – активний громадський діяч. Бере участь у житті села. Завжди виступає на сільських святах, активний учасник художньої самодіяльності Шевченківського Будинку культури. Виступає з авторськими віршами та залюбки читає поезії геніїв минулого століття та сучасників.
Не мрійте, лежачи у ліжку,
Про рай небесний на землі.
Топчіть собі свою доріжку,
Бур’ян виполюйте з душі.
В.Шевченко
