A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Хрестівська громада
Херсонська область, Чаплинський район

26 КВІТНЯ 1986 РОКУ - ДЕНЬ, ЯКИЙ ЗМІНИВ ВСЕ ...

Дата: 24.04.2020 14:21
Кількість переглядів: 71

У 2020 році виповнюється 34 роки з дня найбільшої техногенної катастрофи за всю історію мирного атома. Катастрофи, з наслідками якої світ продовжує боротися досі.

Четвертий енергоблок Чорнобильської атомної електростанції був введений в експлуатацію 26 березня 1984 року.Через трохи більше ніж два роки на ньому сталася аварія, яка згодом стала найбільшою техногенною катастрофою в історії мирного атома.

День 26 квітня 1986 року увійшов до світової історії як день, який змінив долю сотень тисяч людей.

Аварія залишила після себе безліч жертв і хворих. А колись благополучне місто Прип'ять у підсумку стало містом-привидом.

Сьогодні, у 2020 році, Україна продовжує відчувати наслідки аварії. А суспільство продовжує цікавитися відповідями на основні питання про те, що трапилося. Тим більше, що таких питань предостатньо.

Що сталося 26 квітня 1986 року?

На 25 квітня 1986 року була запланована зупинка четвертого енергоблоку для чергового планово-попереджувального ремонту (ППР).

Під час ППР зазвичай проводяться різні випробування обладнання, як регламентні, так і нестандартні.

На цей раз метою одного з них було випробування так званого режиму "вибігу ротора турбогенератора", запропонованого генеральним проектувальником в якості додаткової системи аварійного електропостачання.

Випробування повинні були проводитися на потужності 700—1000 МВт. Приблизно за добу до аварії потужність реактора була знижена приблизно до 1600 МВт, а також, згідно з програмою, була відключена система аварійного охолодження реактора.

Перед початком експерименту рівень потужності впав до 30 МВт.

Оператор спробував відновити потужність, в результаті почавши експеримент на рівні 200 МВт - тобто нижче від запланованого.

О 1:23:38 зафіксовано натискання кнопки максимального аварійного захисту АЗ – 5: реакція після початку випробування не стабілізувалася, потужність реактора поступово наростала.

Але аварійний захист вже не допоміг – ситуація вийшла з-під контролю. Пізніше сталося два вибухи з інтервалом в декілька секунд, в результаті яких реактор був повністю зруйнований. Будівля енергоблоку, покрівля машинного залу – обрушилися частково.

Виникло понад 30 вогнищ пожежі, основні з них за годину були придушені, а до 5 години ранку 26 квітня пожежу ліквідували.

Пізніше, в результаті разотравлення атомного палива зруйнованого реактора в різних частинах центрального залу 4-го блоку виникла пожежа великої інтенсивності. Для її гасіння було використано вертолітну техніку.

Хто винен у аварії на Чорнобильській станції?

В цілому, за ці роки були озвучені різні версії. Передаємо суть основних.

- Державна комісія, сформована в СРСР для розслідування причин аварії, поклала основну відповідальність на оперативний персонал і керівництво станції.

- МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергії) створило Консультативний комітет з питань ядерної безпеки (INSAG), який спочатку в цілому підтримав висновки Держкомісії СРСР.

Стверджувалося, що аварія – наслідок малоймовірного збігу низки порушень правил і регламентів персоналом, що переросло в катастрофічні наслідки через приведення реактора в нерегламентний стан. Зокрема, персонал і керівництво станції звинувачували в:

- проведенні експерименту "будь-якою ціною".

- виведенні з роботи робочих технологічних захистів.

- замовчання масштабу аварії в перші дні.

Втім, у 1991 році питання відповідальності було розглянуто заново і підсумковий висновок вже відрізнявся. У ньому говорилося про те, що "Чорнобильська аварія, яка почалася через дії оперативного персоналу, набула катастрофічних масштабів внаслідок незадовільної конструкції реактора". Крім того, були проаналізовані нормативні документи, які діяли на момент аварії, і в підсумку ряд звинувачень, які раніше були висунуті на адресу персоналу, не були підтверджені.

А в 1993 році був опублікований додатковий звіт INSAG, який оновив частину доповіді, присвячену причинам аварії на ЧАЕС. У звіті багато висновків, зроблених в 1986 році, визнані неправильними і переглянуті "деякі деталі сценарію", опублікованого раніше.

Тепер найбільш імовірною причиною аварії були названі помилки проекту і конструкції реактора. Основними чинниками стали:

- Невідповідність реактора нормам безпеки і його небезпечні конструкторні особливості.

- Низька якість регламенту експлуатації в частині забезпечення безпеки.

- Неефективність режиму регулювання і нагляду за безпекою, загальна недостатність культури безпеки в ядерних питаннях.

- Персонал не володів достатнім розумінням особливостей станції, що впливають на безпеку, та допустив ряд помилок, порушивши існуючі інструкції та програму випробувань.

Тобто єдиної версії як такої немає – більшість схиляється до збігу обставин у вигляді помилок персоналу та недоліків конструкції реактора.

Існують і інші, альтернативні версії. Локальний землетрус Версію висунув співробітник Інституту фізики Землі РАН Є. Барковський. Підставою є сейсмічний поштовх, зафіксований приблизно на момент аварії в районі ЧАЕС. Прихильники цієї версії стверджують, що поштовх був до, а не в момент вибуху, а сильна вібрація могла бути викликана не процесами всередині реактора, а землетрусом. Це твердження заперечується деякими іншими вченими.

Які наслідки аварії на ЧАЕС?

 Інтенсивна пожежа тривала 10 діб, сумарний викид радіоактивних матеріалів у навколишнє середовище склав близько 14 ексабеккерелей (близько 380 млн кюрі).

Радіоактивному забрудненню піддалося більше 200 тис. кв. км, з них 70% – на території України, Білорусі та Росії.

Було евакуйоване місто Прип'ять, а також населення 10-кілометрової зони навколо ЧАЕС. Всього протягом травня 1986 року з 188 населених пунктів у 30-кілометровій зоні відчуження навколо станції були відселені близько 116 тис. осіб (за іншими даними - близько 350 тис.).

Радіоактивне забруднення частково дісталося до інших країн. Зокрема, мова йде про Норвегію, Фінляндію та Швецію.

Точну кількість жертв аварії досі не названо. Приблизні дані – це близько 4 тисяч осіб, які загинули від радіаційного опромінення у момент аварії. За даними Greenpeace, загальна кількість загиблих від Чорнобильської катастрофи може скласти 90 тис. осіб.

Що таке об'єкти "Укриття" і "Укриття-2"?

До листопада 1986 року над четвертим енергоблоком ЧАЕС було побудовано ізоляційну споруду "Укриття". На будівництво пішло 400 тис. куб. м бетонної суміші і 7 тис. т металоконструкцій. У спорудженні "Укриття" були задіяні 90 тис. осіб. Неофіційна назва – "Саркофаг". При будівництві термін служби "Укриття" прогнозувався 20 – 40 років. Після будівництва його періодично зміцнювали.

"Укриття-2" - ізоляційна споруда, завдання якої – накрити собою застаріле "Укриття". Будівництво було розпочато в 2007 році. Введення об’єкта в експлуатацію відбулося у 2019 році. Основна функція нового саркофага полягає в обмеженні розповсюдження радіоактивних речовин, які перебувають в об'єкті «Укриття». Ця умова повинна виконуватися як за умов нормальної експлуатації, так і в разі аварії (руйнація існуючого об'єкту «Укриття»). За проектом передбачено, що нова споруда буде експлуатуватися впродовж 100 років.

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь