ДЕЯКІ НЬЮАНСИ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА
ПДВ - 2019: для кого касовий метод?
Касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов’язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг) (пп.14.1.266 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПКУ)).
На застосування касового методу мають право платники податку:
- які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, інші житлово-комунальні послуги, перелік яких визначений законом, послуги (роботи), вартість яких включається до складу плати за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи послугу з управління багатоквартирним будинком, фізичним особам, бюджетним установам, незареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, управителям багатоквартирних будинків, квартирно-експлуатаційним частинам, об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості;
- за операціями з виконання підрядних будівельних робіт.
Крім того, тимчасово, до 01 січня 2022 року, платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом.
При цьому касовий метод поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у п. 187.1 ст. 187 та п. 198.2 ст. 198 ПКУ, припадає на звітні (податкові) періоди до 01 січня 2022 року.
Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності
Громадяни, які отримали протягом 2018 року доходи, які не було враховано при визначенні податкового зобов’язання з ПДФО, зобов’язані до 1 травня поточного року подати податкову декларацію про майновий стан і доходи.
У разі неподання платником податків у встановлений термін податкової декларації про майновий стан і доходи (якщо таке подання є обов’язковим), контролюючий орган на підставі наявної податкової інформації за результатами документальної позапланової перевірки має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань з ПДФО та військового збору.
При цьому відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПКУ до платника податків застосовується фінансова відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 25 % суми донарахованого податкового зобов’язання. А у разі повторного нарахування контролюючим органом податкового зобов’язання - у розмірі 50 % від донарахованої суми.
Крім того, згідно зі ст. 1641 Кодексу України про адміністративні правопорушення до платника податків буде застосована адміністративна відповідальність у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
http://kherson.sfs.gov.ua/deklaruvannya-dohodiv-gromadyan-2019/informatsiyni-/
Порядок оподаткування спадщини (подарунку), отриманої фізичною особою – нерезидентом від фізичної особи – резидента
Чаплинське відділення Новокаховського управління ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі нагадує, що об’єкти дарування, зазначені у п. 174.1 ст. 174 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), подаровані платнику податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини (п. 174.6 ст. 174 ПКУ).
Об’єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною в п. 167.1 ст. 167 ПКУ, для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем – нерезидентом від спадкодавця – резидента (п.п. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 ПКУ).
Ставка ПДФО становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у підпунктах 167.2 – 167.5 ст. 167 ПКУ) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику ПДФО у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (п. 167.1 ст. 167 ПКУ).
Пунктом 174.3 ст.174 ПКУ передбачено, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.
Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається у річній податковій декларації про майновий стан і доходи, крім спадкоємців –нерезидентів, які зобов’язані сплатити ПДФО до нотаріального оформлення об’єктів спадщини або в сільських населених пунктах – до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою ПДФО, а також іншими спадкоємцями – резидентами, які сплатили ПДФО до нотаріального оформлення об’єктів спадщини або в сільських населених пунктах – до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини оподатковується за ставкою ПДФО 18 відсотків.
За своєчасно не нарахований ЄСВ до платників застосовуються штрафи
Чаплинське відділення Новокаховського управління ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі повідомляє, що за донарахування контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) до 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 5 відс. зазначеної суми, а після 01 січня 2015 року – 10 відс. зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відс. суми донарахованого ЄСВ (п.п. 3 п. 2 розділу VІI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 із змінами і доповненнями (далі – Інструкція № 449)).
Для розрахунку зазначеного штрафу кількість звітних періодів розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми ЄСВ, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акта перевірки від органу доходів і зборів або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми.
Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованого (своєчасно не обчисленого) ЄСВ, то за кожне таке донарахування (кожний місяць) відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями накладається штраф у порядку та розмірах, визначених у абзацах четвертому – сьомому п.п. 3 п. 2 розділу VІI Інструкції № 449.
Для дотримання вимог щодо максимального розміру (50 відс.) штрафу:
? визначається сукупно сума донарахувань за всіма звітними періодами, в яких вони виявлені;
? визначається сукупно сума штрафу за всіма звітними періодами, в яких виявлені донарахування та за якими нараховано такі штрафи;
? здійснюється обрахування максимального розміру штрафу від сукупної суми донарахувань та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафів, визначеною сукупно за всі звітні періоди, в яких донараховано суми єдиного внеску.
Коли декларація про доходи не подається
Чаплинське відділення Новокаховського управління Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі повідомляє, що відповідно до п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) громадянин зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи у випадках, передбачених розділом IV ПКУ.
Так, податкова декларація (відповідно до п.179.2 ст. 179 ПКУ) не подається, якщо громадянин отримував доходи:
- від податкових агентів, які згідно з IV розділом ПКУ не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;
- виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених IV розділом ПКУ;
- від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів, за якими був сплачений податок на доходи фізичних осіб (далі – податок) відповідно до IV розділу ПКУ;
- у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до п. 174.3 ст. 174 ПКУ.
Із детальною інформацією щодо перебігу кампанії декларування громадянами доходів, отриманих у 2018 році, а також порядку формування й подання податкової декларації про майновий стан і доходи, можна ознайомитися на субсайті територіальних органів ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в банері «Деклараційна кампанія – 2019».
Здаєте квартиру в оренду – задекларуйте свій дохід
Якщо фізична особа-орендар нерухомого майна не є суб'єктом господарювання, то відповідальним за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету є орендодавець.
При цьому такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету в строки, встановлені для квартального звітного (податкового) періоду. А саме: протягом 40 календарних днів, після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу. Сума отриманого доходу, сума сплаченого протягом звітного податкового року податку та податкового зобов'язання за результатами такого року відображаються у річній податковій декларації про майновий стан і доходи.
Крім того, у разі вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору оренди об'єктів нерухомості, нотаріус зобов'язаний надіслати інформацію про такий договір контролюючому органу за податковою адресою платника податку – орендодавця за формою та у спосіб, встановлені Кабінетом Міністрів України. За порушення порядку чи строків подання зазначеної інформації нотаріус несе відповідальність, передбачену законом за порушення порядку та/або строків подання податкової звітності.
Нагадуємо, що особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів визначені ст. 170 р. IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI.
Податок на прибуток 2019 - про головні зміни від ДФС
Державна фіскальна служба України повідомляє про зміни в оподаткуванні податком на прибуток підприємств, внесені до Податкового кодексу України (далі – Кодекс) Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі - Закон № 2628), які набрали чинності 1 січня 2019 року.
Доповнено та уточнено поняття, визначені ст. 14 Кодексу П. 14.1 ст. 14 Кодексу доповнено новими підпунктами:
- п.п. 14.1.12, яким введено поняття активу з права користування – визнаний орендарем згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності (далі - МСФЗ) актив, який представляє право орендаря використовувати базовий актив протягом строку оренди;
- п.п. 14.1.1251, яким визначено поняття нормативу витрат на виплати страховим посередникам – гранично допустима величина будь-яких виплат (винагород) страховим посередникам та іншим особам за надані послуги щодо укладання (пролонгації) договорів страхування, встановлена для цілей Кодексу за методикою, визначеною уповноваженим органом, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У п.п. 14.1.45 ст. 14 Кодексу уточнено поняття деривативу, зокрема:
- вилучено визначення деривативу як стандартного документа;
- не передбачається затвердження Кабінетом Міністрів України стандартної (типової) форми деривативів;
- платежі за угодами своп розраховуються на підставі ціни (котирування) базового активу, також з урахуванням процентних ставок у межах суми, визначеної договором на конкретну дату платежу;
- визначено, що форвардний контракт не є стандартизованим цивільно-правовим договором, та передбачено, що такий контракт виконується шляхом постачання базового активу та його оплати коштами або проведення між сторонами контракту грошових розрахунків без постачання базового активу.
Уточнено умови включення юридичних осіб до Реєстру неприбуткових установ та організацій
У п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу внесено зміни в частині вимог до установчих документів, зокрема:
- для цілей розподілу отриманих доходів (прибутків) термін «учасники» неприбуткової організації застосовується у розумінні Цивільного кодексу України;
- для недержавних пенсійних фондів передбачена можливість передання активів у разі ліквідації такого фонду іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону.
При цьому п. 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону
№ 2628 встановлено, що зміни до п.п. 133.4.1 ст. 133 Кодексу застосовуються до податкових періодів, починаючи з 1 липня 2017 року.
Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації
Ст. 138 Кодексу доповнено новим п. 138.4 та передбачено, що вимоги пп. 138.1 — 138.3 ст. 138 Кодексу, якими визначені різниці для коригування фінансового результату до оподаткування та порядок розрахунку амортизації, не застосовуються до операцій з активами з права користування за договорами оренди.
Уточнено вартісний показник для застосування визначених Кодексом мінімально допустимих строків корисного використання, встановлений для основних засобів 4 групи, який складає понад 6000 гривень замість раніше визначеного у розмірі 2 500 грн (п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу).
Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій
Уточнено, що при визначенні різниць, передбачених п.п. 140.5.4 ст. 140 Кодексу для коригування до збільшення фінансового результату до оподаткування на суму 30 % вартості придбаних товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, не враховуються активи з права користування за договорами оренди.
Крім того, уточнено, що вимоги із застосування різниці відповідно до п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу не поширюються також на вартість товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у Накопичувального фонду та недержавних пенсійних фондів.
П.п. 141.1.3 ст. 141 Кодексу доповнено новою різницею для коригування фінансового результату до збільшення при перевищенні виплат (винагород) страховим посередникам понад встановлений норматив витрат, а саме:
- на позитивну різницю між сумою будь-яких виплат (винагород) страховим посередникам та іншим особам за надані послуги щодо укладання (пролонгації) договорів страхування та сумою нормативу витрат на виплати страховим посередникам, розрахованих за методикою, визначеною уповноваженим органом, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Застосування прискореної амортизації
Внесеними до п. 43 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу змінами на 1 рік продовжено дію норми щодо права на застосування для розрахунку амортизації за прямолінійним методом мінімально допустимого строку амортизації (два роки) щодо основних засобів четвертої групи, якщо витрати на їх придбання понесені (нараховані) платником податків після 1 січня 2017 року та якщо для таких основних засобів забезпечується одночасне виконання встановлених Кодексом вимог, зокрема, основні засоби введені в експлуатацію в межах одного з податкових (звітних) періодів з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року.
Лист ДФС України від 11.03.2019 р. № 7785/7/99-99-15-02-01-17.
Пам'ятка та практичні рекомендації щодо порядку та умов стягнення туристичного збору
Туристичний збір - це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету.
Платники збору:
громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення туристичного збору, та тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі).
Не є платниками збору особи, які:
- постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір;
- резиденти, які прибули у відрядження;
- інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);
- ветерани війни;
- учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
- особи, які прибули за путівками (курсівками) на лікування, оздоровлення, реабілітацію до лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих та санаторно-курортних закладів, що мають ліцензію на медичну практику та акредитацію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;
- діти віком до 18 років;
- дитячі лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі та санаторно-курортні заклади;
- члени сім'ї фізичної особи першого та/або другого ступеня споріднення, які тимчасово розміщуються такою фізичною особою у місцях проживання (ночівлі), що належать їй на праві власності або на праві користування за договором найму.
Ставка туристичного збору визначається рішенням місцевої ради за кожну добу тимчасового розміщення особи у місцях проживання (ночівлі), у розмірі до 0,5 відсотка — для внутрішнього туризму та до 5 відсотків — для в'їзного туризму від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Базою справляння є загальна кількість діб тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі).
Справляння збору може здійснюватися з тимчасового розміщення у таких місцях проживання (ночівлі):
- готелі, кемпінги, мотелі, гуртожитки для приїжджих, хостели, будинки відпочинку, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, пансіонати та інші заклади готельного типу, санаторно-курортні заклади;
- житловий будинок, прибудова до житлового будинку, квартира, котедж, кімната, садовий будинок, дачний будинок, будь-які інші об'єкти, що використовуються для тимчасового проживання (ночівлі).
Справляння туристичного збору здійснюють податкові агенти:
- юридичні особи, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи юридичних, фізичні особи — підприємці, які надають послуги з тимчасового розміщення осіб у місцях проживання;
- квартирно-посередницькі організації, які направляють неорганізованих осіб з метою їх тимчасового розміщення у місцях проживання (ночівлі), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;
- юридичні особи, які уповноважуються місцевою радою справляти збір на умовах договору.
Перелік податкових агентів та інформація про них розміщуються та оприлюднюються на офіційному веб-сайті сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Платники збору сплачують суму збору авансовим внеском перед тимчасовим розміщенням у місцях проживання (ночівлі) податковим агентам. Розміщення платника збору проводиться виключно за наявності документа, що підтверджує сплату ним туристичного збору.
За один і той самий період перебування платника збору на території однієї адміністративно-територіальної одиниці, на якій встановлено туристичний збір, повторне справляння збору, вже сплаченого таким платником збору, не допускається.
У разі дострокового залишення особою, яка сплатила туристичний збір, території адміністративно-територіальної одиниці, на якій встановлено туристичний збір, сума надмірно сплаченого збору підлягає поверненню.
Податкові агенти складають податкові декларації з туристичного збору за базовий період - звітний (податковий) квартал.
Термін надання квартальної звітності - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (п.49.18.2 ПКУ).
Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
За податкові періоди 2019 року терміни надання податкових декларацій по збору:
- 10 травня,
- 9 серпня,
- 9 листопада,
- 9 січня 2020 року.
Податкові агенти сплачують збір
