35 років Незалежності України: свобода, яку ми виборюємо щодня

Дата: 24.08.2026 07:41

Кількість переглядів: 34

Фото без опису

35 років Незалежності України: свобода, яку ми виборюємо щодня

24 серпня 2026 року Україна відзначає 35-ту річницю Незалежності.

Тридцять п’ять років тому, 24 серпня 1991 року, Верховна Рада України ухвалила Акт проголошення незалежності України. Цим рішенням наша держава повернула собі право самостійно визначати власну долю, будувати своє майбутнє, берегти свою мову, культуру, історію та національну пам’ять.

Але українська Незалежність — це значно більше, ніж дата в календарі.

Це — тисячолітній шлях українського народу до свободи.

Це — пам’ять поколінь, які мріяли про власну державу.

Це — мова, яку берегли навіть тоді, коли її забороняли.

Це — пісня, яку співали попри переслідування.

Це — вишиванка, яку передавали від матері до доньки, від батька до сина.

Це — земля, яку любили й захищали.

Це — нескорений характер народу, який неможливо зламати.

Сьогодні, у 35-й рік Незалежності, ми з особливою гостротою розуміємо справжню ціну слова «свобода».

Україна знову змушена боротися за своє право бути вільною. Російська агресія принесла на нашу землю біль, руйнування, втрати й окупацію. Мільйони українців були змушені залишити свої домівки. Тисячі родин втратили найдорожчих людей. Наші міста й села зазнали страшних руйнувань.

Серед них — і наша Хрестівська громада.

Наші рідні села сьогодні тимчасово окуповані. Але окупованою може бути територія — не Україна в серці людини.

Попри відстань, попри випробування, попри біль і невизначеність, ми залишаємося громадою. Ми продовжуємо працювати, підтримувати одне одного, навчати й виховувати наших дітей, берегти українське слово, пам’ять, традиції та віру в повернення.

Наші освітяни продовжують навчати дітей дистанційно, доводячи щодня: українська школа живе там, де живе український учитель і де дитина має можливість навчатися українською мовою та мріяти про майбутнє у вільній Україні.

Наші діти — це покоління, яке особливо добре знає, що таке війна. Але вони також знають, що таке Україна. Вони знають, що їхня домівка — це не просто будинок чи вулиця. Це рідна земля, школа, родина, бабусин сад, батьківський поріг, українська пісня, запах хліба і небо над рідним селом.

І ми віримо: прийде день, коли вони повернуться.

Повернуться на нашу землю українські прапори.

Знову відкриються двері наших шкіл і садочків.

На подвір’ях залунає дитячий сміх.

Зустрінуться родини.

Засіють українські поля.

Відбудуються будинки, дороги, заклади освіти.

І над нашою Хрестівською громадою знову майорітиме синьо-жовтий прапор.

Ми обов’язково повернемося.

Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю всіх, хто віддав своє життя за Україну. Перед пам’яттю військових і цивільних, дорослих і дітей, чиї життя забрала російська агресія.

Дякуємо нашим Захисникам і Захисницям — тим, хто стоїть на передовій і щодня боронить нашу державу. Тим, хто захищає не просто територію, а наше право говорити українською, виховувати дітей, молитися, працювати, любити й жити вільними на своїй землі.

Дякуємо волонтерам, медикам, рятувальникам, енергетикам, учителям, працівникам органів місцевого самоврядування, усім, хто тримає Україну.

Дякуємо кожному українцю, який не зламався.

Бо Незалежність — це не лише те, що проголосили 35 років тому.

Незалежність — це те, що ми захищаємо сьогодні.

Те, що передамо нашим дітям завтра.

Те, що живе в кожному з нас.

Нехай синьо-жовтий прапор назавжди буде символом нашої свободи, гідності та незламності.

Нехай українське небо буде мирним.

Нехай наші захисники повертаються додому.

Нехай наші родини будуть разом.

Нехай наші діти ростуть у вільній, сильній та процвітаючій Україні.

І нехай здійсниться найзаповітніше бажання кожного українця — побачити Перемогу, почути тишу без вибухів і повернутися додому.