День Героїв України
День Героїв України
День Героїв України — це не просто історична дата, а насамперед день глибокої національної пам’яті, присвячений усім, хто віддав життя за свободу України. У цей день пам’ятаємо про мужність, відвагу і незламність духу українського народу.
Ідея Свята Героїв виникла у середовищі українських націоналістів. Уперше це свято офіційно було запроваджене у квітні 1941 року постановою ІІ Великого Збору Організації українських націоналістів в Кракові.
Його відзначали підпільно під час Другої світової війни та пізніше в українській діаспорі.
В радянський період святкування в Україні було заборонене, але після відновлення незалежності у 1991 році традиція поступово повернулася.
Упродовж багатьох десятиліть українці вшановують пам’ять Героїв, які поклали життя в боротьбі за волю і незалежність України.
Це свято підкреслює тяглість боротьби за незалежність і нагадує про ціну свободи. Його сенс зосереджений не лише на подіях минулого, а на безперервному зв’язку поколінь, які боролися і продовжують боротися за незалежність.
Ця дата пов’язана з постатями Миколи Міхновського, Симона Петлюри та Євгена Коновальця.
Микола Міхновський
Народився 31 березня 1873 року на Полтавщині у родині сільського священика, громадсько-політичний діяч, публіцист, один із ідеологів українського націоналізму.
1899-го переїхав до Харкова, де займався адвокатською практикою і швидко зійшовся з місцевою українською громадою.
Навчаючись на юридичному факультеті Київського університету Св. Володимира, Міхновський увійшов до таємної політичної організації “Братство тарасівців” заснованої у 1891 році на Тарасовій горі у м. Канів.
Автор програмного документу Братство тарасівців “Кредо молодого українця”, в якому визначено мету створення нової національної ідеології та відновлення самостійності Української Соборної Держави.
Наприкінці 1901 початку 1902-го років, став співзасновником і одним із лідерів Української народної партії (УНП), що мала на меті боротьбу за незалежність України.
Написав “Десять заповідей УНП” і програму партії, у яких виклав основну ідеологію українського націоналізму: “ Одна, єдина, неподільна від Карпат аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична України – Республіка робочих людей – оце національний всеукраїнський ідеал. Нехай кожна українська дитина тямить, що вона народилась на світ на те, щоб здійснити цей ідеал”.
З усіх сил він намагався донести свої ідеї до людей: заснував україномовний журнал, друкував свої дописи у пресі, видавав книжечки, в судах захищав українських активістів.
З початком Першої світової війни 1914 році мобілізований до російської армії, служив поручником у Києві, воєнно-окружному суді.
Один із перших почав відстоювати ідею формування власних збройних сил. На початку 1917 року заснував і очолив Український військовий клуб імені Павла Полуботка.
Військова нарада Київського гарнізону після доповіді Міхновського обрала Український військовий організаційний комітет і ухвалила негайно розпочати організацію власної національної армії.
У березні 1917 року проведено три військові віча, під час останнього ухвалено рішення про формування першого українського охочекомонного полку ім. гетьмана Б. Хмельницького.
15 березня 1917 року зібрав своїх однодумців і проголосив створення альтернативи Української Центральної Ради, що виразно задекларувала свій самостійний характер.
Після встановлення більшовицької влади він деякий час жив на Кубані, а 1924-го повернувся до Києва, де його одразу ж заарештували органи ГПУ.
3 травня 1924 року Миколу Міхновського знайшли повішеним у саду садиби його друга Володимира Шемета.
Симон Петлюра
Народився 22 травня 1879 року в передмісті Полтави у сім’ї міщан козацького походження.
Початкову освіту отримав у церковно-парафіяльній школі. У 1895 році вступив до Полтавської духовної семінарії, захоплювався історією, співом, грою на скрипці, літературою.
У 1901 році брав участь у Всеукраїнському студентському з'їзді.
Рятуючись від арешту, Симон Петлюра у 1902 році виїхав на Кубань.
У Катеринодарі вчителював, але згодом був заарештований за революційну діяльність.
На Кубані Петлюра почав писати статті для газет та облаштував міні-друкарню для виготовлення антицарських листівок.
Під час революції 1905 року брав активну участь у діяльності Української соціал-демократичної партії.
Під час Української революції 1917-1921 років – Голова Директорії Української Народної Республіки та Головний отаман Військ і Флоту УНР.
Після революції, на еміграції до Польщі очолював Державний Центр Української Народної Республіки в екзилі.
Убитий 25 травня 1926 року радянським агентом Самуїлом Шварцбардом у Парижі.
Євген Коновалець
Народився 14 червня 1891 року в учительській родині в селі Зашків, поблизу Львова.
Після навчання у народній школі та в гімназії студіював у Львівському університеті на правничому факультеті.
Будучи студентом, вів активну громадсько-політичну діяльність.
У 1913 році був обраний до складу головної управи Українського Студентського Союзу.
У 1914 році Євгена Коновальця мобілізували до австрійської армії.
У 1917 році став одним з ініціаторів створення Галицько-буковинського куреня Січових стрільців.
Під його керівництвом Січові стрільці стали однією з найбільш боєздатних частин Армії Української Народної Республіки.
Протягом 1918 – 1919 років він був одним із найвпливовіших військових та політичних лідерів Української Народної Республіки.
Після поразки Української революції Коновалець продовжив дипломатичну та організаційну діяльність за кордоном.
23 травня 1938 року агент радянської розвідки Павло Судоплатов передав йому коробку цукерок із вибухівкою.
Євген Коновалець похований в Роттердамі на цвинтарі Кросвейк.
